Інтенсивний розвиток інформаційних технологій з кожним роком робить розробку інформаційних систем (ІС) одним з визначальних чинників успіху в кожній області бізнесу, промисловості, також і в сфері наукових досліджень. Основним компонентом будь-якої інформаційної системи є предметна область. В даний час відсутня загальновизнане формальне визначення поняття предметної області. На жаль, відсутня і її змістовне визначення. Прийнято вважати, що поняття предметної області не може бути формалізована як первинне поняття. Відсутність конструктивного визначення поняття предметної області суттєво стримує розвиток математичної теорії інформаційних систем та інформаційних технологій.
Бізнес-план є невід'ємною частиною ділового планування як безперервного процесу розвитку організації. Необхідність розробки інвестиційного бізнес-плану російськими підприємствами було викликано рядом причин:
■ адаптація зарубіжного досвіду розробки інвестиційних проектів до вітчизняних умов. Це визначило обов'язкову типізацію методології та документації, що використовуються у сфері бізнесу;
■ використанням персональних комп'ютерів, що визначило необхідність і можливість створення програмного забезпечення розробки й аналізу інвестиційних проектів. Комерційні і стандартні функціональні, а також підготовлені самими розробниками проектів програми застосовуються в багатьох розрахунках;
■ оцінкою бізнес-плану власниками фінансових ресурсів або їх позичальниками та позикодавцями з позицій повернення вкладених коштів і отримання прибутку або іншого позитивного ефекту.
Бізнес-план оцінює перспективну ситуацію як всередині, так і поза її. Він являє собою максимально компактний документ, який дозволяє підприємцю не лише прийняти обґрунтоване рішення, але і вказати, що і коли належить зробити, щоб виправдалися очікування щодо ефективності проекту. Від правильності складання документа залежить схвалення і життєздатність проекту. Бізнес-план відповідає на питання: чи гарна ідея; на кого розрахований новий продукт (послуга); знайде цей продукт (послуга) покупця; з ким доведеться конкурувати?
Для середньострокових і довгострокових проектів розробка бізнес-планів - центральний етап в інвестиційному плануванні. Головним його змістом є формування основних компонентів проекту та підготовка її до реалізації. Основний зміст цього етапу включає в себе наступні види робіт:
■ розвиток концепції та подальша розробка основного змісту проекту (ресурси - обмеження - результат);
■ встановлення ділових контактів та поглиблене вивчення цілей учасників;
■ структурне планування;
■ організацію та проведення торгів, укладання контрактів з основними виконавцями;
■ отримання схвалення на продовження робіт.
Для короткострокових невеликих але масштабом або локальних проектів, які не потребують значних витрат і вельми нетривалих але термінами реалізації, у бізнес-плані поєднуються всі етапи і роботи, що виконуються на передінвестиційній фазі.
Для розробки стратегії розвитку великої підприємства складається корпоративний (глобальний) бізнес-план.
При розробці бізнес-плану необхідно перш за все вирішити: яку мету переслідує розробка бізнес-плану. Ці цілі можуть бути наступними:
■ усвідомити для себе ступінь реальності досягнення зазначених результатів в завершеному проекті або технічному умови;
■ переконати колег в реальності досягнення певних якісних або кількісних показників передбачуваного проекту;
■ підготувати громадську думку до акціонування підприємства та передбачуваною схемою, яку автори вважають оптимальною;
■ довести певному колу осіб доцільність перебудови роботи і реорганізації існуючого або створення нового підприємства;
■ привернути увагу і посилити зацікавленість потенційного інвестора.
Підприємства, що працюють у стабільній ситуації та виробляють продукт для досить стійкого ринку, розробляють бізнес-план, спрямований на удосконалення виробництва та пошук шляхів зниження витрат. Ці підприємства постійно передбачають заходи з модернізації виробленої ними продукції і оформляють їх у вигляді локальних бізнес-планів.
Венчурні підприємства, що випускають продукцію при підвищеному ризику, систематично працюють над бізнес-планами з освоєння нових видів продукції, переходу на технології і т. н.
Якщо підприємство, намітивши значне зростання виробництва традиційних продуктів або освоєння нової техніки, не має достатніх потужностей для їх виробництва, то воно може піти шляхом залучення капітальних вкладень або пошуку нових партнерів. У цьому випадку бізнес-план використовується при пошуку інвесторів, кредиторів, спонсорських вкладень. Для цього може бути підготовлений одно - або двосторінкову короткий опис бізнес-плану, що дозволяє інвесторам, кредиторам і іншим партнерам побачити важливі особливості та переваги проекту. Такий документ отримав назву бізнес-пропозиції. Він використовується при переговорах з можливими інвесторами та майбутніми партнерами.
Бізнес-план повинен бути представлений у формі, що дозволяє зацікавленій особі отримати чітке уявлення про суть справи і ступеня зацікавленості своєї участі в ньому. Обсяг і ступінь конкретизації розділів плану визначаються специфікою і областю діяльності підприємства. Він повинен бути написаний просто і ясно, мати чітку структуру, наприклад таку, яку рекомендує Мінекономрозвитку Росії:
1. Вступна частина.
2. Огляд стану галузі (виробництва), до якої належить підприємство.
3. Опис проекту.
4. Виробничий план реалізації проекту.
5. План маркетингу і збуту продукції.
6. Організаційний план реалізації проекту.
7. Фінансовий план реалізації проекту.
8. Оцінка економічної ефективності витрат, здійснених в ході реалізації проекту.
Розглянемо докладніше зміст кожного розділу. Вступна частина бізнес-плану включає в себе:
■ титульний аркуш;
■ резюме;
■ меморандум про конфіденційність.
На титульному аркуші міститься назва підприємства - ініціатора проекту, назва проекту, місце і час його розробки.
Резюме являє собою короткий виклад суті інвестиційного проекту. Це документ, що розкриває всю привабливість і необхідність здійснення тієї чи іншої мети. Він повинен бути коротким і викликати інтерес читача. Резюме складається в останню чергу, так як підсумовує всю інформацію, що міститься в проекті. В резюме подаються дані, які повинні дозволити потенційному інвестору зрозуміти, про що йде мова, яка передбачувана вартість і рентабельність проекту.
Меморандум про конфіденційність складається з метою попередження осіб, що знайомляться з бізнес-планом, про конфіденційність міститься в ньому інформації. У меморандумі може міститися нагадування про те, що читає, бере на себе відповідальність і гарантує нерозголошення інформації, що міститься в плані інформації без попередньої згоди автора. Меморандум може містити вимоги про повернення бізнес-плану і заборона на копіювання матеріалу.
Огляд стану галузі (виробництва), до якої належить підприємство, покликаний вирішити дві основні завдання:
1) вивчити стан і тенденції розвитку галузі як об'єкта інвестування;
2) здійснити прогноз обсягу виробництва продукції і послуг, яке може випускати підприємство в умовах конкуренції.
Для вирішення першої задачі в бізнес-плані доцільно дати ретроспективний аналіз поточного стану справ у галузі, розвитку галузі за останні 5-10 років, описати можливі тенденції розвитку галузі в цілому, відповідних виробництв у регіонах, де планується збут продукції, за кордоном.
Для вирішення другої задачі необхідно описати основних конкурентів на регіональному, внутрішньому і зовнішньому ринках але наступним позиціям:
■ номенклатура і збут продукції;
■ ринки, на яких вони працюють, та частки на цих ринках;
■ конкурентоспроможність їх продукції;
■ цінова політика і політика в області збуту;
■ стан виробничої бази.
Аналіз зазначених даних дозволить визначити конкурентні переваги вашого підприємства або виявити його недоліки, визначити методи конкурентної боротьби з підприємствами-конкурентами. Результати аналізу будуть одним з критеріїв, на підставі якого потенційний інвестор зможе судити про можливості підприємства вести успішну конкуренцію з аналогічними підприємствами.
Опис проекту полягає в тому, щоб коротко і ясно викласти суть і основні положення проекту. В цьому розділі висвітлюються наступні питання:
■ чим займається чи буде займатись підприємство (наводяться дані про розмір та перспективи підприємства, профіль діяльності, особливості вироблених товарів і послуг та інші відомості, що забезпечують конкурентні переваги цього підприємства);
■ який очікується попит на гадані товари і послуги, прогноз їх реалізації на кілька років (тут подаються основні тенденції розвитку ринку, слабкі сторони підприємств-конкурентів, плани зростання і розширення діяльності);
■ величина доходів від реалізації продукції або надання послуг, величина витрат і валового прибутку, рівень рентабельності, термін окупності вкладень (у цій частині бізнес-плану слід уявити економіку підприємства: дані та прибутку, очікувану рентабельність, прибутковість на капітал, що інвестується, часові рамки досягнення точки беззбитковості і перевищення готівкових надходжень над платежами);
■ скільки коштів необхідно вкласти в проект для його реалізації (коротко вказати суму необхідного фінансування та напрями використання капіталу);
■ чому підприємство доб'ється успіху швидкого проникнення на нові ринки товарів і послуг (у цьому розділі зазначаються конкурентні переваги підприємства в даний період і можливі переваги після реалізації пропонованого проекту, слабкі сторони конкурентів та інші умови).
У виробничому плані представляється інформація щодо забезпеченості інвестиційного проекту з виробничої та технологічної сторони. У виробничому плані необхідно зробити наступне:
■ викласти цілі довгострокової стратегії підприємства;
■ описати структуру планованого виробництва, його сировинну базу та технологічну схему виробничого процесу, джерела енерго-, тепло-, водопостачання;
■ представити дані про кадрове забезпечення виробництва, програму підготовки та перепідготовки кадрів;
■ описати план виведення підприємства на повну проектну потужність;
■ представити інформацію про стан робіт за проектом і можливостях виробництва.
Щоб охарактеризувати стан робіт та проектом, потрібно вказати наступні дані:
■ ступінь освоєння передбачуваної до виробництва продукції;
■ правове забезпечення проекту;
■ виконані роботи та проектом;
■ наявність виробничих площ;
■ необхідність закупівлі обладнання;
■ найменування постачальників, строки поставки та вартість обладнання;
■ види джерел енергії;
■ характеристику сировинної бази;
■ характеристику інфраструктури виробництва (включаючи внутрішній і зовнішній транспорт);
■ екологічну ситуацію за скиди у водний басейн і викидів в повітряне середовище.
План маркетингу і збуту продукції є одним з найбільш важливих і складних в бізнес-плані. Результати дослідження ринку - це база для розробки довгострокової маркетингової і цінової стратегії підприємства, його поточної політики. Вони визначають потреби в людських і матеріальних ресурсах.
Зважаючи на важливість і складність цього розділу доцільно готувати його в першу чергу і але можливості перевірити дані про ринок, його обсягів і темпів зростання за додатковими, альтернативними джерелами.
Дослідження ринку бізнес-плані включають в себе три блоки:
1. Аналіз попиту на товари і послуги на обраному ринку та тенденції його розвитку.
2. Опис структури ринку, його основних сегментів, аналіз форм і методів збуту.
3. Дослідження умов конкуренції на обраних для роботи сегментах ринку.
Від оцінок збуту, зроблених у даному розділі, залежать всі наступні розділи плану. Обсяг реалізації товарів і послуг, що прогнозований в результаті виконаного дослідження ринку, надає безпосередній вплив на план виробництва, план маркетингу та суму інвестованого капіталу, який потрібен підприємству. Дані, отримані в ході аналізу конкурентної обстановки, в значній мірі зумовлюють стратегію збуту та цінову стратегію підприємства на обраних сегментах ринку.
В організаційному плані реалізації проекту викладається структура і політика управління, дається стисла характеристика складу команди управління. При описі організаційної структури підприємства слід розглянути:
■ основні підрозділи підприємства і його функції:
■ розподіл обов'язків персоналу управління;
■ методи взаємодії підрозділів між собою;
■ зацікавленість підприємства в кінцевих результатах;
■ нові види робіт, що випливають з цілей підприємства;
■ необхідну кваліфікацію персоналу.
У бізнес-плані наводяться докладні дані на кожного керівника підприємства, найбільш великих власників акцій, учасників команди розробників проекту, керованого ділянки роботи.
Фінансовий план реалізації проекту готується після того, як підготовлено план маркетингу, виробничий план. При його розробці слід враховувати неоднаковість інтересів учасників інвестиційного проекту. Фінансовий план повинен включати короткий огляд умов, в яких буде діяти підприємство. Він повинен містити такі дані, як обсяг продажів, валовий прибуток, витрати на обладнання, оплату праці та інші витрати, а також детальний оперативний аналіз доходів та витрат, формування чистого прибутку підприємства. Це складе повне уявлення про рентабельність підприємства. Цей розділ бізнес-плану може бути складений тільки після того, як визначені рамки (межі) проекту, а також непередбачені витрати та інфляція.
Рамки (межі) проекту розуміють визначення:
■ всіх видів діяльності, які повинні бути представлені на заводський майданчику;
■ додаткових операцій, пов'язаних з виробництвом, добуванням природних ресурсів, очищенням стічних вод і викидів;
■ зовнішнього транспорту і складів для сировини і матеріалів і готової продукції;
■ зовнішніх доповнюють видів діяльності (житлових, професійної підготовки, загальноосвітніх програм, споруди рекреаційних об'єктів).
Непередбачені витрати поділяють на матеріальні і фінансові. Матеріальні непередбачені витрати пов'язані з точністю прогнозування продажів, проектних вимог, матеріалів і послуг. З метою уникнути втрат в проектну вартість об'єкта закладається резерв непередбачених витрат у розмірі від 5 до 10% кошторисної собівартості об'єкта.
Фінансові непередбачені витрати пов'язані з інфляцією, зміною базової ставки позичкового відсотка та іншими факторами.
Облік інфляції здійснюється з використанням наступних даних:
■ загального індексу внутрішньої рублевої інфляції, який визначається з урахуванням систематично коригованого робочого прогнозу перебігу інфляції;
■ прогнозів валютного курсу рубля;
■ прогнозів зовнішньої інфляції;
■ прогнозів зміни у часі цін на продукцію і ресурси (в тому числі на газ, нафту, енергоресурси, устаткування, будівельно-монтажні роботи, сировина, окремі види матеріальних ресурсів), а також прогнозів зміни рівня середньої заробітної плати та інших показників на перспективу;
■ прогнозу ставок податку, мита, ставок рефінансування ЦБ РФ та інших фінансових нормативів державного регулювання.
За допомогою наведених даних необхідно дослідити вплив інфляції на цінові показники, на потребу у фінансуванні, на потребу в оборотному капіталі.
Складання фінансового плану проходить у кілька етапів.
1 етап - прогноз обсягів продажів. Розраховуються обсяги та вартість продажу на відповідних ринках для кожного року.
2 етап - розрахунок витрат на реалізовану продукцію і послуги. Розрахунки здійснюються на основі прогнозу обсягів продажів, діючих нормативів, цінової політики та умов реалізації.
3 етап - опис контрагентів, їх надійності, розподіл контрактів у часі, витрати по контрагентам.
4 етап - розрахунок забезпеченості сировиною, енергією, водою (технічної і питної), запасними частинами та експлуатаційними матеріалами на перші п'ять років, а також забезпеченість трудовими ресурсами.
5 етап - прогноз витрат (умовно-постійних, умовно-змінних і сумарних) але років.
6 етап - розрахунок планованого прибутку. Складається план очікуваної прибутку, обчислюється чистий прибуток або втрати для кожного року.
7 етап - аналіз точки критичного обсягу реалізації. Критичний обсяг являє собою виручку, яка точно покриває операційні витрати на виробництво продукції та послуг. Ця величина виручки називається точкою беззбитковості. Необхідно провести аналіз критичного обсягу продукції.
8 етап - опис джерел фінансування. При описі джерел фінансування застосовують наступну схему:
■ джерела формування ресурсів:
- власні кошти,
- позикові кошти;
■ політика розподілу прибутку після сплати податків:
- частка прибутку, яка спрямовується у фонд нагромадження,
- виплата дивідендів (терміни і відсотки);
■ заходи та контролю за платежами споживачів, фінансова політика у відношенні страхування кредитів;
■ критерії оцінки ефективності;
■ способи страхування.
Якщо для фінансування проекту планується використовувати кредит, то в бізнес-плані наводиться розрахунок порядку та строків одержання та повернення позики, а також виплати процентних платежів.
В результаті проведених розрахунків у бізнес-плані складаються три базові форми фінансової звітності: звіт про прибутки, звіт про рух грошових коштів і балансовий звіт.
Звіт про прибутки ілюструє співвідношення доходів, одержуваних у процесі виробничої діяльності підприємства (проекту) протягом періоду здійснення проекту, з витратами, понесеними у цей же період і пов'язаними з отриманням доходів. Звіт про прибутки необхідна для оцінки ефективності поточної (господарської) діяльності. Аналіз співвідношення доходів і витрат дозволяє оцінити резерви збільшення власного капіталу проекту, а також здійснити розрахунок величин різних податкових виплат і дивідендів.
У звіті про рух грошових коштів представлена інформація про освіту джерел фінансових ресурсів та про використання цих фінансових ресурсів. В якості джерел коштів у проекті можуть виступати: збільшення власного капіталу за рахунок емісії нових акцій, збільшення заборгованості шляхом позик і випуску облігацій, виручка від реалізації продукції та інші витрати. У разі викупу акцій або збитків від іншої реалізації і позареалізаційні діяльності у відповідних позиціях можуть з'явитися негативні значення.
Основні напрямки використання грошових коштів пов'язані, по-перше, з інвестиціями в постійні активи і з поповненням оборотного капіталу; по-друге, із здійсненням поточної виробничої (операційної) діяльності; по-третє, з обслуговуванням зовнішньої заборгованості (сплата відсотків та погашення боргу); по-четверте, з розрахунками з бюджетом (податкові платежі) і, нарешті, з виплатою дивідендів.
Важливим моментом є те, що в якості відтоку коштів виступають не всі поточні витрати проекту, а тільки операційні витрати та поточні процентні платежі. Амортизаційні відрахування, будучи однією зі статей витрат, є джерелом фінансування основних фондів. Отже, обсяг вільних грошових коштів проекту дорівнює сумі чистого прибутку і амортизаційних відрахувань за встановлений період часу. Погашення зовнішньої заборгованості здійснюється за рахунок вільних грошових коштів, а не прибутку.
У балансовому звіті в цілях зручності аналізу в проектній практиці використовується в агрегованій баланс, тобто в укрупненої формі. Призначення балансу інвестиційного проекту полягає в ілюструванні динаміки зміни структури проекту майна (активів) та джерел його фінансування (пасивів). Баланс надає можливість розрахунку загальноприйнятих показників фінансового стану проекту, оцінки ліквідності, коефіцієнтів оборотності, маневреності, загальної платоспроможності та ін.
У процесі свого здійснення інвестиційний проект повинен забезпечувати отримання прийнятною прибутку на вкладений капітал і підтримку стійкого фінансового стану. Успішне вирішення цих завдань здійснюється на основі аналізу ряду коефіцієнтів. Перелік коефіцієнтів визначається особливостями проекту, найбільш часто використовувані коефіцієнти представлені в табл. 19.1.
Таблиця 19.1
При оцінці фінансової спроможності інвестиційних проектів розраховуються фінансові коефіцієнти, що характеризують кожний плановий період, потім проводять аналіз коефіцієнтів у часі і виявляють тенденції у їх зміні.
Оцінка економічної ефективності витрат, здійснюваних вході реалізації проекту, займає центральне місце в процесі обґрунтування і вибору можливих варіантів вкладення засобів в операції з реальними активами. При розробці цього розділу бізнес-плану необхідно користуватися Методичними рекомендаціями та оцінці інвестиційних проектів та їх відбору для фінансування, розробленими Мінекономрозвитку Росії.
У відповідності з цими рекомендаціями слід оцінювати такі види ефективності інвестиційних проектів:
■ ефективність проекту в цілому;
■ ефективність участі в проекті.
Ефективність проекту в цілому оцінюється з метою визначення потенційної привабливості проекту для можливих учасників та пошуків джерел фінансування. Вона включає в себе:
■ суспільну (соціально-економічну) ефективність, що враховує соціально-економічні наслідки здійснення проекту для суспільства в цілому;
■ комерційну ефективність, що враховує фінансові наслідки здійснення проекту для учасника реалізує інвестиційний проект.
Ефективність участі в проекті визначається з метою перевірки реалізованості інвестиційного проекту і зацікавленості в ньому всіх його учасників. Ефективність участі у проекті включає в себе:
■ ефективність підприємств-учасників;
■ ефективність інвестування в акції підприємства (для акціонерів акціонерних товариств);
■ ефективність участі в проекті структур вищого рівня але відношенню до підприємств-учасників (народно-господарську, регіональну, галузеву);
■ бюджетну ефективність.
Оцінка ефективності проекту здійснюється в два етапи.
На першому етапі розраховуються показники ефективності проекту в цілому. Для локальних проектів оцінюється тільки їх комерційна ефективність, і якщо вона виявляється прийнятною, рекомендується безпосередньо переходити до другого етану оцінки. Для суспільно значущих проектів оцінюється в першу чергу їх суспільна ефективність. При незадовільною громадської оцінки такі проекти не рекомендуються до реалізації і не можуть претендувати на державну підтримку. Якщо ж їх суспільна ефективність виявляється достатньою, оцінюється їх комерційна ефективність. При недостатній комерційної ефективності суспільно значущого проекту рекомендується розглянути можливість застосування різних форм його підтримки, які дозволили б підвищити комерційну ефективність проекту до прийнятного рівня.
Другий етан полягає у розробці схеми фінансування. На цьому етані уточнюється склад учасників і визначається фінансова реалізованість та ефективність участі в проекті кожного з них.
Для розрахунку ефективності пропонується використовувати ряд показників, заснованих як на простих (статичних), так і складних (динамічних) методи розрахунку. Всі витрати і надходження від реалізації проекту протягом розрахункового періоду представляються у вигляді припливів і відтоків грошових коштів. Результатом відтоку грошових коштів є потік реальних грошей, що представляє собою сальдо відтоку і припливу за розрахунковий період. Облік чинника часу при визначенні та аналізі результатів проекту на кожному етапі здійснюється шляхом дисконтування грошових потоків, тобто приведення різночасових їх значень до сучасної поточної вартості. Основним нормативом, що використовується при дисконтуванні, є норма дисконту. Розрізняють такі норми дисконту: комерційну, учасника проекту, соціальну і бюджетну.
Розглянемо основні показники, що використовуються для розрахунків ефективності інвестиційного проекту.
Чистий дохід (ЧД, Net Value, NV) являє собою різницю між накопиченими грошовими доходами за проектом і накопиченими витратами, тобто чистий дохід - це сальдо накопиченого грошового доходу. Чистий дохід можна розрахувати за формулою
де NV - чистий дохід;
Р - доходи по рокам, що генеруються інвестиціями; 1С - інвестиції по роках; k = 1, 2, 3 ... п - число стандартних періодів реалізації проекту (років, місяців).
Для визнання проекту ефективним, необхідно, щоб чистий дохід був позитивною величиною.
Чистий дисконтований дохід (ЧДД, інтегральний ефект, Net Present Value, NPV) являє собою різницю між накопиченими дисконтованими доходами за проектом і накопиченими дисконтованими інвестиціями, інакше кажучи, чистий дисконтований дохід є сальдо накопиченого дисконтованого доходу.
NPVвикористовується для порівняння майбутніх надходжень і інвестиційних витрат.
При разових інвестиції NPV можна розрахувати за формулою
де ГРУ - чистий дисконтований дохід;
Р - доходи по рокам, що генеруються інвестиціями; р - ставка дисконтування: до = 1, 2, 3 ... п - число стандартних періодів реалізації проекту (років, місяців); 1С - сума разової інвестиції.
Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування ресурсів протягом п років, то формула має вигляд
Якщо NPV > ПРО, то проект можна приймати.
NPV = О, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
NPV < О, то проект слід відкинути.
Якщо NPV додатне, то проект забезпечує можливість отримання додаткового доходу понад певного коефіцієнтом дисконтування. Якщо NPV від'ємне, це означає, що прогнозовані грошові надходження не забезпечують отримання мінімальної нормативної прибутку і відшкодування інвестованого капіталу. Якщо NPV близько до нуля, то це означає, що прибуток ледь забезпечується.
Цей показник відноситься до розряду абсолютних. Він показує, наскільки зростає вартість активів підприємства від реалізації даного інвестиційного проекту. Чим більше NPV, тим кращі характеристики проекту. Цей показник аддитивен у часі, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це важлива властивість, що дозволяє використовувати його при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.
NPV враховує термін життя проекту - всі доходи і витрати на всіх етапах.
Внутрішня норма прибутковості (ВНД, Internal Rate of Return, IRR) - така норма дисконту, при якій дисконтована вартість притоків реальних грошей дорівнює дисконтованій вартості відтоків, тобто при р = IRR, NPV = 0.
Економічний зміст IRR в тому, що цей показник характеризує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої зробить проект збитковим.
Якщо IRR > CK, то проект можна розглядати і приймати, якщо IRR > CK, то проект неприйнятний, якщо IRR = CK, можна приймати будь-яке рішення (CK - вартість інвестованого капіталу).
Обчислюється IRR шляхом підбору такої норми дисконту, при якій NPV дорівнює нулю. Якщо NPV позитивна, то використовується більш висока норма дисконту. Якщо NPVвід'ємний (при такій нормі дисконту), то IRR повинна знаходитися між цими двома значеннями. Точність обчислення обернено пропорційна довжині інтервалу. Якщо NPV дорівнює нулю, то цінність фірми не зростає, але й не падає. Тому IRR називають ще перевірочним дисконтом.
За допомогою IRR можна відсіювати невигідні проекти або ранжувати їх, але ступінь вигідності. Також вона служить індикатором рівня ризику. Чим більшою мірою IRR перевищує вартість капіталу, тим більше запас міцності проекту і тим менш страшні коливання ринку та помилки при оцінці величини майбутніх грошових надходжень.
Простий термін окупності (Payback period, РР) - це період від початкового моменту інвестування до моменту окупності. Початковий момент вказується в завданні на проектування. Моментом окупності називається той найбільш ранній період часу в розрахунковому періоді, після якого поточний чистий дохід NV стає і залишається надалі невід'ємним.
Алгоритм розрахунку залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів. Якщо дохід розподіляється по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу. Якщо прибуток розподіляється за роками нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиції будуть погашені кумулятивним доходом.
Термін окупності з урахуванням дисконтування (DPP) - це період від початкового моменту до моменту окупності з урахуванням дисконтування. Моментом окупності з урахуванням дисконтування називається той найбільш ранній момент часу в розрахунковому періоді, після якого чистий дисконтований дохід стає і надалі залишається невід'ємним. Алгоритм розрахунку цього показника той же, що і при визначенні простого терміну окупності, тільки використовуються показники приведеного грошового потоку.
Потреба в додатковому фінансуванні (ПФ) - максимальне значення абсолютної величини негативного накопиченого сальдо від інвестиційної та операційної діяльності. Величина ПФ показує мінімальний обсяг зовнішнього фінансування проекту, необхідний для забезпечення його фінансової реалізованості. Тому ПФ називають ще капіталом ризику. Слід мати на увазі, що реальний обсяг зовнішнього фінансування не зобов'язаний співпадати з ПФ і, як правило, перевищує його за рахунок необхідності обслуговування боргу.
Потреба в додатковому фінансуванні з урахуванням дисконту (ДПФ) - максимальне значення абсолютної величини негативного накопиченого дисконтованого сальдо від інвестиційної та операційної діяльності. Величина ДПФ показує мінімальний дисконтований обсяг зовнішнього фінансування проекту, необхідний для забезпечення його фінансової реалізованості.
Індекс прибутковості витрат - відношення суми грошових приток (накопичених надходжень) до суми грошових відтоків (накопиченим платежів).
Індекс прибутковості дисконтованих витрат - відношення суми дисконтованих грошових приток до суми дисконтованих грошових відтоків.
Індекс дохідності інвестицій (ІД) - відношення суми елементів грошового потоку від операційної діяльності до абсолютній величині суми елементів грошового потоку від інвестиційної діяльності. Він дорівнює збільшеному на одиницю відношенню чистого доходу (ЧД, ЫУ) до накопиченого обсягу інвестицій. Цей показник розраховується за формулою
де ІД - індекс дохідності інвестицій; ЧД - чистий дохід; 1С - інвестиції але років інвестиційного циклу;
Індекс прибутковості дисконтованих інвестицій (ІДД) - відношення суми дисконтованих елементів грошового потоку від операційної діяльності до абсолютній величині дисконтованої суми елементів грошового потоку від інвестиційної діяльності. ІДД дорівнює збільшеному на одиницю відношенню чистого дисконтованого доходу (ЧДД, ЫРУ) до накопиченого дисконтованого обсягу інвестицій. Цей показник можна розрахувати але формулою
де ІДД - індекс прибутковості дисконтованих інвестицій; ЫРУ - чистий дисконтований дохід;
1С - інвестиції по роках інвестиційного циклу; р - ставка дисконтування;
Для прийняття проекту до розгляду необхідно, щоб індекси витрат та інвестицій більше одиниці. Індекси прибутковості характеризують віддачу проекту на вкладений капітал. Індекси перевищують одиницю, якщо чистий дохід та чистий дисконтований дохід за проектом позитивні.
При розрахунках ефективності рекомендується враховувати невизначеність, тобто неповноту та неточність інформації про умови реалізації проекту і ризик, тобто можливість виникнення таких умов, які призведуть до негативних наслідків для всіх або окремих учасників проекту. Показники ефективності проекту, обчислені з урахуванням факторів невизначеності та ризику, що іменуються очікуваними.
Для оцінки стійкості та ефективності проекту в умовах невизначеності рекомендується використовувати наступні методи:
■ укрупнену оцінку стійкості;
■ розрахунок рівнів беззбитковості;
■ метод варіації параметрів;
■ оцінку очікуваного ефекту з урахуванням кількісних характеристик невизначеності.
Всі ці методи, крім першого, передбачають розробку сценаріїв реалізації проекту в найбільш ймовірних або найбільш небезпечних умовах і оцінку фінансових наслідків. Це дає можливість при необхідності передбачити в проекті заходи щодо запобігання або перерозподілу виникають втрат.
Проект вважається стійким, якщо при всіх сценаріях він виявляється ефективним і фінансово реалізованим, а можливі несприятливі наслідки усуваються заходами, передбаченими організаційно-економічним механізмом проекту.
Ризик проекту враховується шляхом внесення поправок в норму дисконту. Включення поправки на ризик зазвичай проводиться, коли проект оцінюється при єдиному сценарії його реалізації. У величині поправки на ризик враховуються три типи ризиків, пов'язаних з реалізацією інвестиційного проекту:
1) страховий ризик;
2) ризик ненадійності учасників проекту;
3) ризик неотримання передбачених проектом доходів. Поправка на кожен вид ризику не вводиться, якщо інвестиції застраховані на відповідний страховий випадок.
Наведена структура бізнес-плану не є застиглою. В залежності від цілі, масштабу, складності інвестиційного проекту кількість розділів, їх зміст, глибина опрацювання матеріалу можуть змінюватися, що буде відображатися на структурі та змісті бізнес-плану.
Повсюдне поширення персональних комп'ютерів спричинило за собою використання різних комп'ютерних програм для проведення фінансово-економічних розрахунків але інвестиційним проектам. На російському ринку в даний час поширена безліч програмних комплексів, призначених для застосування на різних стадіях реалізації інвестиційних проектів. Найбільш популярними є наступні програмні продукти: КОМФАР, розроблений організацією промислового розвитку при ООН (К)НІДО); ПРОДЖЕКТ-Експерт, розроблений фірмою "ПРО-Інвест-Консалтинг"; Альт-Інвест, розроблений фірмою "Альт" і ін
Немає коментарів:
Дописати коментар